Іформація для батьків

Поради для батьків

 1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів.
  2. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.
  3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.
  4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо. У дитини попереду важка праця.
  5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?»
 Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли
дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
  6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.
  7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.
  8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.
  9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.
  10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з
похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо.
  11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».
  12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини.
  13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
  14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.
  15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків.
  16. Учіть підлітка:
  • цінувати дружбу, поважати суспільну думку;
 • правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;
 • порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.
  17. Виховуйте:
  • витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі.
 • чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу тощо.
  18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.
  19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.
  20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.
  21. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?»
  22. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все-таки, як добре вдома!»
  23. Ваша дитина принесла бали на семестр. Знайдіть за що її похвалити.
  24. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий за інших».
  25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном — у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою — у класі таких не люблять. Будь просто акуратним»..
  26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.
  27. Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».
  28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона
провинилася.
 Якою ви повинні відпускати дитину до школи
  — Учень повинен приходити до школи чистим: із чистими руками, шиєю, обличчям. Нігті на руках повинні бути коротко обрізані, волосся охайно розчесане.
 — Учень повинен одягатися в чисту, охайну учнівську форму. Взуття повинно бути начищеним, чистим.
 Що повинно бути у портфелі: 

— Учень повинен мати при собі чисту носову хусточку.
 — У портфелі мають бути акуратно складені речі, потрібні для занять на цей день.
 — Книжки слід обгорнути. На обгортці має бути напис: предмет, прізвище учня, клас та номер школи.
 — Щоб зошити мали охайний вигляд, потрібно класти їх у папку.
 — Олівці, ручки покладіть у пенал.
 — Стежте за, тим, щоб звечора все було готове до навчального дня і в портфелі не було нічого зайвого. 
                                                               Виконуємо домашнє завдання
 1. Учень упорядковує своє робоче місце, свій стіл для навчальних занять чи місце, відведене йому за спільним столом.
  2. За записами у щоденнику чи в зошиті встановлює, що саме йому задали.
  3. Згадує, у якій послідовності радив учитель виконувати те або інше завдання.
  4. Готує потрібні підручники та приладдя: ручку, олівець тощо.
 5. Знаходить завдання в підручнику, текст статей та письмових вправ, текст задач тощо.
 6. Згадує навчальний матеріал, який пояснював учитель на уроці.
 7. Згадує вказівки вчителя щодо способів виконання вправ.
 8. Виконує роботу.
 9. Звіряє зроблене з тим, що потрібно було зробити: чи часом чогось не забув.
 10. Перевіряє, чи правильно виконав завдання; якщо є помилки — виправляє.
 11. Якщо це можливо, звертається до батьків або до інших старших членів сім'ї з проханням перевірити, чи розуміє він зміст прочитаної статті, чи правильно
розповідає, чи навчився пояснювати розв'язання задачі. 
                                                                    До уваги
  1. Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки й педагоги.
 Учити жити — це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою
підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько, вчитель.
 2. Виховання починається із дня народження. Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, — це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі
очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.
 3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.
 Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім'я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім'я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.
 4. Турбота батька і матері про здорову сім'ю. Справжня мудрість вихователя — батька, матері — в умінні дати дитині щастя дитинства — це спокійне домашнє вогнище.
 5. Сім'я — це первинний колектив українського суспільства.
 Чи почуває дитина, що блага її життя — наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці і турботи вона просто не
могла б існувати. Тут криється велика небезпека — виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне — її особисті потреби, а все інше — другорядне. Я бачу лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що
найглибша людська радість — жити заради когось.
 6. Готових рецептів сімейного виховання немає. Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини — велике і важке діяння, щаслива і складна праця,
яка називається вихованням.
 Щоб виховати дитину, слід дотримуватися правил у реалізації своїх сімейно-побутових педагогічних функцій. 
Основні з них такі:
 1. Встановлювати і дотримуватись загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (праці, навчання, дозвілля, відпочинку), практикувати визначення кожному членові сім'ї його обов'язків, контролювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, внутрішньосімейні плани тощо.
 2. Постійно тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.
 3. Знати товаришів своєї дитини, зони її неформального спілкування, сповідувані нею ідеали, пріоритетні життєві орієнтири.
 4. Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлення до свого здоров'я, розуміння обов'язку допомагати в майбутньому своїм пристарілим батькам і
родичам, дітям, усім нужденним людям, утримувати свою сім'ю.
 5. Компетентно й педагогічно грамотно обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркомани, алкоголіки), перша
інформація повинна надійти від батьків, а не від компанії.
 6. Обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує проституцію, наркоманію.
 7. Розвивати і заохочувати самостійність у дітей, уміння відстоювати свою позицію.
 8. Підтримувати постійний зв'язок зі школою.
 9. Знати і вміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків, токсичних речовин.
 10. Бути готовими до прийняття певних «дисциплінарних» рішень щодо обмеження непродуктивного» часу життя дитини і контактування її з «підозрілими»
товаришами.
                                             ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

    Сім'я для дитини — перший і найважливіший соціально-педагогічний інститут. Сім'я закладає систему відносин дитини з 
близькими дорослими, особливості спілкування, способи та форми спільної діяльності сімейні цінності й орієнтири.

Більшість звертань до педагога і психолога пов'язані із проблемам що виникають у процесі виховання. Звичайно, не завжди ці озвучувані проблеми 
відбивають справжній стан дитини в сім'ї і навіть зміст звернення за консультацією.
Запити батьків, що потребують консультацій фахівця, мають кілька основних напрямків.
     Перше — проблеми, пов'язані з вихованням дітей.   
     Друге — проблеми, зумовлені труднощами в розвитку та навчай  дітей.
Третє — інтерес батьків до наявних у дітей здібностей; до особливостей підліткового віку. Велика група проблем обумовлена необхідністю прийняття 
сім'єю рішення про подальші перспективи розвитку дитини про її професійне самовизначення.
Четверте — особистісні проблеми дітей і підлітків, міжособистісну взаємодію в сім'ї та найближчому оточенні.

                                   КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ                           ПЕРШОКЛАСНИКА
                                                                                                                                Наше завдання не в тому, щоб зро­бити себе необхідними нашим дітям, а навпаки, у тому, 
                                                                                                                                   щоб допомогти їм навчитися, по можливості скоріше обходитися без нас.

К. О. Конраді

   Прихід до школи є переломним моментом у житті дитини. Адже відбувається перехід до нового способу життя і умов діяльності, нового
положення в суспільстві, нових взаємин як з дорослими, так і з однолітками
Треба врахувати, що відмінна риса положення школяра полягає в тому, що навчання є відтепер для нього обов'язковою діяльністю. І дитина повинна знати,
що за неї вона несе відповідальність перед учителем, школою, сім'єю. Відомо, що якість навчальної роботи школяра оцінюється вчителем, і ця оцінка впливає на
ставлення до нього оточуючих, батьків, однокласників.       
Безумовно, всі діти зазнають труднощів при адаптації до нових навчання і виховання. Треба врахувати, що навчання в школі може викликати деякий
дискомфорт для психічного здоров'я школяра.
  Це пов'язано, по-перше, з певними стресовими станами, яким підда­ється школяр (залежно від індивідуальних особливостей це можуть бути: постійні
критичні зауваження на адресу дитини, що викликають страх приниження; обмеження в часі, що приводить до страху не встигнути ви­конати завдання у відведений час тощо). По-друге, з великою кількістю інформації, що пропонують переробити школяреві (часто не з огляду на його вікові та індивідуальні особливості). По-третє, нераціональна організація виконання домашнього завдання вдома (дитина не встигає відпочити, відновити сили, внаслідок чого виникає постійний стан втоми і загальмованості). Таким чином, діти напружені як психологічно (неви­значеність, тривога, відчуття дискомфорту та ін.), так і фізично (новий режим дня, підвищені навантаження та ін.). Це часто приводить до пев­них наслідків, що у першу чергу позначається на процесі навчання. Тому в цей період від батьків потрібна певна як моральна, так і психологічна підтримка в процесі адаптації.
Батькам майбутнього першокласника необхідно врахувати, шо саме психологічна готовність до навчання забезпечує адаптацію дитини до школи. Слід зазначити, що позитивно впливає на адаптацію:
—своєчасність переходу від гри до навчання;
—відвідування дошкільної установи, а, отже, наявні навички спілку­вання з однолітками;
—правильне виховання в сім'ї;
—усвідомлення дитиною свого положення школяра, а також підготовка до школи з боку батьків, що полягає у посиленні особистісного зна­чення навчання в
школі;
—у постановці певних пізнавальних завдань перед дитиною;
—у підготовці до можливих проблем, що виникають у процесі навчан­ня, при цьому підкреслюється, що наполегливість і працьовитість допоможуть у подоланні
цих труднощів.
Перші місяці навчання дитини викликають багато запитань у батьків. Одне із найпоширеніших з них: як же допомогти дитині в навчанні? Як 
привчати до самостійності при виконанні домашнього завдання? Психологи вважають, що батьки, у першу чергу, повинні запам'ятати на­ступні правила:
1. Визначити час спільної взаємодії дитини з дорослими (наприклад, 1—1,5 години з дитиною активно співпрацює дорослий, а потім дити­на працює якийсь час
самостійно). При цьому треба врахувати, що, по-перше, поступовий час активного співробітництва скорочується, а час самостійної роботи збільшується, а,
по-друге, тривалий час віі конання уроків виснажує сили дитини і у неї втрачається позитиви мотивація.
2.Необхідно батькам знати темп роботи своєї дитини, щоб вона могла працювати в оптимальному для неї темпі. Завдання батьків — підтри мувати цей
темп (наприклад, повільне для дитини виконання завданщ «розхолоджує» дитину, а швидке — створює нервозну обстановку) і служить причиною швидкого стомлення).
3.Часто школярам потрібна не стільки допомога з якому-небудь пред мета, скільки допомога в поточній навчальній ситуації. Батькам треба «розглянути», у
чому полягає їхня допомога.
4.При допущенні помилки дитиною дорослий повинен зробити так щоб дитина сама знайшла цю помилку, а не вказувати на неї. Для того, щоб допомогти дитині знайти свою помилку, дорослий повинен спростити завдання, вирішивши яке дитина змогла б самостійні виявити і виправити свою помилку.
У той же час батьки повинні враховувати свої особливості, які можуті «нашкодити» дитині при адаптації до школи:
—У швидкої і рухливої матері буде викликати роздратування повільна дитина: «Швидше!». Дитина поспішає, квапиться і знову помиляється У ньому випадку 
матері слід запастися терпінням і підлаштуватися під темп роботи дитини.
—Якщо у сім'ї по відношенні до когось із членів сім'ї використову ється агресивнс-диктаторський стиль відносин, то він проектується на дитину. Це 
приводить до страху в дитини бути покарацою і об­раженою.
—Якщо батьки перебувають в розлученні, то матері необхідно утри­матися від коментарів на зразок: «Ти такий неповороткий, як і твій батько». Таке
відношення може викликати почуття неповноцінності в дитині.
—У завжди незадоволених всім батьків росте тривожна дитина, яка у всьому невдоволенні батьків бачить свою провину.
Б. С. Волков виробив загальну стратегію поводження батьків з мстою до­помоги дітям для їх більш успішного навчання. Для цього батьки повніші:
—встановити стосунки з дітьми, що характеризуються теплотою, тур­ботою та любов'ю;
—вивчити реальні можливості своєї дитини і вселяти в них віру в успіш­ність своїх дій;
—спонукати дітей до виконання не тільки шкільних, але й додатковий завдань;
—контроль за дітьми повинен бути авторитетним (як прояв батьків­ської уваги);
-   підтримувати і стимулювати інтерес дітей до пізнання, обговорювати разом з ними прочитані книги, обговорювати різні інтелектуальні та пізнавальні проблеми;
 — уміти вислухувати дітей, подавати приклад доброзичливого спілку­вання.
Психологічна напруженість проходить через півтора-два місяці. Якщо дорослий, який перебуває поруч, спокійно і планомірно здійснює ре­жимні 
моменти, надає правильну, у тому числі й психологічну, допомогу дитині, то її напруженість падає. А зняття психічної напруги стабілізує й фізичний стан
дитини. Вона уникає перевантажень, стомлення, зни­ження  працездатності. Крім того, прагнення до позитивних взаємин з дорослими організовує поводження
дитини: вона зважає на їхні думки та оцінки, намагається виконувати правила поведінки.
Батьківські збори «Мандрівка до Нової української школи»

 
Виховуючи дітей, нинішні батьки виховують
майбутню історію нашої країни, а отже, і історію світу.
Антон Макаренко
Мета: через систему ігрових та тренінгових вправ продемонструвати батькам зміни в організації освітнього процесу, що відбудуться під час переходу дитини із закладу дошкільної освіти до школи; дати відповіді на запитання, що батьки розмістили на «Стіні запитань»; сприяти налагодженню контактів, створенню позитивної взаємодії, порозумінню.
Пропедевтична робота: оформлення «Стіни запитань», на якій батьки
майбутніх першокласників заздалегідь залишатимуть на стікерах запитання, пов’язані з переходом дитини до навчання у школі.
Форма проведення: ігровий міні-тренінг.
Обладнання: м’яч, фліпчарт, папір для фліпчарту, маркери, клей, ножиці, кольоровий папір; картки із зображенням троянди, гладіолуса, ромашки, маку; конструктор LEGO; мультимедійна презентація, комп’ютер, проектор.
ХІД ЗАХОДУ
І. ВСТУП
Доброго дня, шановні батьки! Через деякий час щедрий і лагідний вересень розпочнеться для вас і вашої дитини прекрасним святом Першого дзвоника. Ваш малюк стане не лише першокласником, він стане учнем Нової української школи.
Сьогодні ви отримаєте відповіді на запитання, що вас турбують, та станете учасниками мандрівки до Нової української школи.
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
1. Зупинка перша — «Інформаційна»
— З 1 вересня 2018 р. всі заклади загальної середньої освіти працюватимуть в умовах Нової української школи. Її головна мета: створити школу, в якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, але й уміння застосовувати їх у житті. Тут дослухаються до думки школяра, учать критично мислити, не боятися висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами. Водночас батькам теж сподобається відвідувати цю школу, адже тут панують співпраця та взаєморозуміння.
Основні засади реформи шкільної освіти викладено в Концепції Нової української школи, що містить інформацію про цінності реформи (як-от орієнтація на учня, педагогіка партнерства, справедливе фінансування тощо), основні компетенції та візію, яким має бути випускник НУШ.
Навчання триватиме 12 років, 4 з них дитина навчатиметься
у початковій школі за двома циклами:
1–2 класи — адаптаційно-ігровий цикл, що допоможе дитині звикнути до шкільного життя: навчання буде організовано через ігрову діяльність за сучасними методиками;
3–4 класи — буде основним циклом. Під час цього циклу формуватиметься почуття самостійності та відповідальності.
Запроваджуються предметне навчання та оцінювання. Учнів навчать самостійно робити вибір, пов’язувати вивчене із практичним життям.
— Ви готові далі дізнаватися про зміни?
— Наші діти йдуть до 1-го класу і розпочинається адаптаційноігровий цикл навчання, тому наше консультування буде проведено в ігровій формі — у формі мандрівки. Вирушаймо!
2. Зупинка друга — «Ранкове коло»
— Одне із нововведень — організація та проведення ранкових зустрічей, що об’єднує учнів у колі. Ранкове коло — це щоденна практика, під час якої вчитель із учнями об’єднуються в коло та виконують декілька пізнавальних різнопланових діяльностей. Пропоную вам утворити коло та перетворитися на дітей 6-ти років — майбутніх учня чи ученицю.
Вправа «Чудовий настрій»
Мета: сприяти створенню позитивного настрою.
Тривалість: 5 хв.
Інструктаж. Учитель ставить запитання, учні відповідають: «Добрий день!».
— Ви сьогодні вже проснулись?
— Добрий день!
— Мамі зранку посміхнулись?
— Добрий день!
— Клас наш радо вас вітає!
— Добрий день!
— Настрій кожен гарний має?
— Добрий день!
— Станьте разом у дружнє коло!
— Добрий день!
— Привітай нас, рідна школо!
— Добрий день!
— Треба всім нам привітатись!
— Добрий день!
— Дружно й голосно сказати…
— Добрий день!
Вправа «Привітання»
Мета: сприяти запам’ятовуванню імен учасників заходу, розвитку уваги.
Тривалість: 5 хв.
Інструктаж. Учасники утворюють коло, піднявши перед собою руки. Ведучий починає перекидати м’яча через коло одному з учасників, називаючи своє ім’я. Той, хто вже тримав м’яча в руках і називав своє ім’я, опускає руки, щоб решта учасників мали змогу бачити, хто ще не брав участі у грі.
— Які ваші відчуття? Чи поліпшився настрій?
— Мета такої вправи: позитивне налаштування на роботу, створення ситуації успіху та гарного настрою. Такі заняття вчителі проводитимуть з першачками на свіжому повітрі за умови гарної погоди чи в класній кімнаті. У класі діти можуть сидіти на стільчиках, килимку, подушках для сидіння.
3. Зупинка третя — «Правила класу»
— Щоб шкільне життя було цікавим і безпечним, обов’язково слід дотримувати правил, які першокласники розробляють разом з учителем. Діти першого класу правила малюють. На початок року їх не повинно бути багато (3–5 правил). Наприклад: хочу сказати — підведу руку; поважаю всіх, хто мене оточує; не боюся помилитися; допомагаю та ін.
— Об’єднаймося в чотири групи за порами року: «осінь», «зима», «весна», «літо».
Завдання групам: розробити та намалювати правила класу.
Час виконання: 7–10 хв.
(Після виконання роботи — презентація робіт.)
— На вашу думку, якщо діти самі розроблять такі правила, чи будуть вони намагатися їх дотримувати?
4.        Зупинка четверта — «Зміна освітнього середовища»
— До організації навчальних класів висувають серйозні вимоги. Тепер учнівське місце повинно бути обов’язково одномісним, зручним і стійким. У навчальному просторі облаштовують осередки. До всього оснащення прописано конкретні вимоги ергономіки та безпеки. Більшість часу діти працюватимуть у групах (по 4 чи 6), як сьогодні працюєте і ви. У процесі такої роботи учні вчаться ефективно взаємодіяти, розподіляти лідерство, розуміти, що робота кожного важлива для результату групи.
Зміна освітнього середовища — це зміна ставлення до дитини:
повага, увага до неї та прагнення знайти оптимальний спосіб для її
ефективного навчання. (Перегляд слайдів зі зразками облаштування класної кімнати для учнів.)
— Для виконання наступного завдання пропоную об’єднатися в групи. Оберіть картку, на якій зображено квітку. У нас утворилися групи «Троянда», «Гладіолус», «Ромашка», «Маки».
Завдання: змоделювати фізичне середовище в класі (може бути малюнок, аплікація, 3D аплікація тощо).
Час виконання: 15 хв.
(Після виконання роботи — їхня презентація.)
— У навчальний процес буде впроваджено інтегроване навчання, коли на одному уроці будуть переплітатися різні предмети.
Вправа «Створи фантастичну тваринку» (активність у групах)
Завдання: на аркуші для фліпчарту в кожному куті намалювати
тваринку (час виконання — 3–5 хв). Після того, як тваринки намальовано, наступне завдання: утворити фантастичну тваринку, взявши від кожної з намальованих якийсь один елемент, дати ім’я цій тваринці, підготувати про неї цікаву розповідь. (Після виконання завдання роботи готують до огляду: вивішують на стінах, біля кожної — екскурсовод — той, хто презентує діяльність групи.)
Захищають роботи за стратегією критичного мислення «Огляд
галереї».
Галерея — спеціальне приміщення, художній музей, у якому
для огляду розміщено твори мистецтва. Застосування стратегії передбачає дії, що виконують відвідувачі галереї. Вони розглядають твори мистецтва, поступово переходячи від одного до іншого. По колу відбувається групове обговорення кожного «експоната» галереї — роботи іншої групи, на якій можна залишити короткі коментарі. Обговорення триває, поки група не
дістанеться своєї роботи.
— Скажіть, яке враження від роботи мають екскурсоводи?
— А які враження відвідувачів?
— Чи було цікаво?
— Скажіть, що ви робили в групах спочатку? (Утворювали нову фантастичну тваринку.)
— Ви спробували продемонструвати процес інтеграції — об’єднання у єдине ціле раніше розрізнених частин та елементів системи на основі їхньої взаємозалежності та взаємодоповнення.
Так само цікаво буде і вашим маленьким учням.
— У розкладі уроків першокласників уперше з’явиться новий інтегрований курс «Я досліджую світ», у межах якого діти будуть читати, писати, рахувати, вивчати природу та історію рідного краю, а також здобувати навички спілкування з однолітками. Учні стануть учасниками тематичних тижнів та днів, коли протягом дня чи тижня буде обговорено властивості будь-якого предмета живої чи неживої природи зусібіч. Наприклад, під час тематичного тижня «Осінь» діти стануть учасниками екскурсії у природу, проведуть дослідження з теми «Чому опадає з дерев листя?», зберуть
природний матеріал (листя, шишки, цікаві палички), виготовлять поробки або спробують намалювати їх, з’ясують, як звірі готуються до зими, прочитають про це текст, поспівають та пограють тощо.
6. Зупинка шоста — «Гра по-новому, навчання інакше»
— З 1 вересня учні перших класів безкоштовно отримають набори LEGO, що допоможуть упроваджувати ігрові та діяльнісні методи навчання в освітній процес. Відповідний Меморандум про взаєморозуміння було підписано між Міністерством освіти і науки України та The LEGO Foundatіon.
— Гра для дітей — це спосіб пізнання світу. У грі діти розвивають важливі компетентності, необхідні їм протягом життя. Стаючи частиною гри, дитина повністю занурюється у процес, бере на себе відповідальність, стає цілеспрямованою, почувається комфортно, радісно, а головне — має можливість ініціювати діяльність і розвивати власну ідею, активно взаємодіяти з іншими учасниками гри і в такий спосіб навчатися.
— Запрошую вас до гри!
Вправа «Прокидайся, уяво!» (активність у групах)
Час виконання: 10 хв.
— Об’єднаймося в три групи за кольором картки, що ви маєте на
столах: синя, жовта, червона.
Сині — побудуйте щось, що могло би літати.
Жовті — збудуйте дім, який міг би бути на планеті, розташованій
далеко від нас.
Червоні — яким, на вашу думку, буде транспорт майбутнього?
Побудуйте. (Після виконання завдання — презентація робіт груп.)
— Чи було вам цікаво?
— Яке значення має така гра для розвитку дитини?
— Так, діти вчаться робити припущення, висловлювати власні
ідеї та реалізовувати їх, розвиваються їхні фантазія та мовлення.
Діти набувають досвіду через творчість.
7. Зупинка сьома — «Кошик запитань»
— Деякі запитання, що надійшли від вас, ми розглянули під час
практичної роботи. Однак є запитання, відповіді на які ще не лунали. Отже…
Чи готові вчителі до роботи в умовах Нової української школи?
— Так. Учителі пройшли відповідну курсову перепідготовку (очні
курси чи тренінги), а також дистанційний он-лайн курс на платформі EdEra. Протягом року педагоги опрацьовували нормативно-правову базу функціонування початкової школи, брали участь у роботі творчих груп, шкільних та міських методичних об’єднань та ін.
Чи будуть учні забезпечені підручниками?
— Так. Учні безкоштовно отримають усі необхідні підручники. Чи будуть домашні завдання в 1-му класі?
— Навчання в 1-му класі не передбачає домашніх завдань, але батькам, аби допомогти дітям опанувати навчальні предмети, слід створювати додаткові умови для творчого розвитку дитини: читати разом книжки, спілкуватися, малювати, ліпити з піску та пластиліну, можливо, організовувати лялькові вистави, що розвинуть увагу, пам’ять та мислення малюків, вправлятися у спорті тощо.
Яким чином будуть оцінювати дітей 1-го класу?
— Учителі молодших класів, як і раніше, не ставитимуть першокласникам оцінки.
Чула про компетентності у Новій школі. Скільки їх?
— Замість запам’ятовування фактів та визначень понять учні набуватимуть компетентностей. За Концепцією НУШ, протягом навчання у школі в учнів буде сформовано 11 компетентностей, зокрема:
·         спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами;
·         спілкування іноземними мовами;
·         математична компетентність;
·         основні компетентності у природничих науках і технологіях;
·         інформаційно-комунікаційна компетентність;
·         уміння вчитися впродовж життя;
·         ініціативність і підприємливість;
·         екологічна компетентність;
·         соціальна та громадянська компетентності;
·         обізнаність та самовираження у сфері культури;
·         екологічна грамотність та здорове життя.
Тобто буде формуватися ядро знань, на яке накладатимуться вміння цими знаннями користуватися, цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи у професійному та приватному житті.
ІІІ. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА
Зупинка восьма — «Шкала оцінювання “Ставлення батьків
до освітньої реформи”»
Завдання. Батьки беруть стікер, пишуть на ньому своє ім’я та приклеюють його на шкалі від 1 до 10, визначивши цим своє ставлення до реформи.
— Шановні батьки! Дякуємо вам за участь у нашому заході! Сподіваємося, що ви сьогодні знайшли відповіді на ті питання, що вас
непокоїли.
Формула Нової школи складається з восьми ключових компонентів, зокрема — педагогіки, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками. У підґрунті педагогіки партнерства — спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Сподіваємося, що вчитель стане другом, а родина буде залучена до побудови освітньої траєкторії дитини.
Тому наостанок хочу залишити хештег (вивішує запис на фліпчарті): «Зміни в освіті допоможуть вашим дітям стати щасливими громадянами України, конкурентоздатними в ХХІ столітті. Нам важливо рухатися до мети разом із вами!».
До нових зустрічей!
Перший раз - у перший клас!
   Вступ дитини до школи - довгоочікуваний, хвилюючий і досить відповідальний момент в житті дитини. Адже, вчорашній дошкільник набуває новий соціальний статус - статус школяра. Останнє "вільне" літо дошкільників особливо тривожне і для батьків. Тож деякі з них прагнуть виконати за це літо всю програму першого класу. І бувають дуже розчаровані, коли на попередній співбесіді чують, що їхня дитина не підготовлена до школи. 
   Психологи виділяють три аспекти шкільної зрілості (або психологічної готовності до школи): інтелектуальний, емоційний і соціальний. 
   Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років - це вміння виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв'язки між явищами і подіями, логічно запам'ятовувати, а також розвиток дрібних рухів руки і їх координації. 
   Емоційна зрілість - це ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і вміння тривало виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки. 
   Соціальна зрілість - це потреба у спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. 
Тест для батьків "Чи готова дитина до школи?"
1. Чи хоче ваша дитина йти до школи? 
2. Чи думає ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво? 
3. Чи може ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)? 
4. Чи ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться? 
5. Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п'яти речень? 
6. Чи може ваша дитина розповісти напам'ять кілька віршів? 
7. Чи вміє вона відмінювати іменники за числами? 
8. Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами? 
9. Чи вміє ваша дитина рахувати до 10 і назад? 
10. Чи може вона розв'язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці? 
11. Чи правильно, що ваша дитина має тверду руку? 
12. Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки? 
13. Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)? 
14. Чи може вона зібрати пазли з п'яти частин за хвилину? 
15. Чи знає дитина назви диких і свійських тварин? 
16. Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)? 
17. Чи любить ваша дитина самостійно працювати - малювати, збирати мозаїку тощо? 
18. Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції? 
   Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх: 
15-18 - дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати; 
10-14 - ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли "ні", підкажуть вам, над чим іще потрібно попрацювати; 
9 і менше - почитайте спеціальну літературу, намагайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє. 
   Результати можуть вас розчарувати. Але пам'ятайте, що всі ми - учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи - це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані вами для розвитку дитини, легко і весело можна виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом - з усіма, хто має вільний час і бажання навчатися разом із дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини. 
Правила для батьків:
  • Заняття з дитиною мають бути обопільно добровільними. 
  • Їх тривалість не має перевищувати 35 хвилин. 
  • Не намагайтеся пропонувати дитині завдання, якщо вона стомлена. 
  • Намагайтеся, щоб заняття мали регулярний характер - "мозковий штурм" під час підготовки до школи не ефективний. 
  • Якщо ви побоюєтеся за успіхи своєї дитини, радимо вам не зосереджуватися на вироблені конкретних навичок. 
   Значну роль у досягненні успіхів у навчальній діяльності і адаптації дитини відіграє мотивація (система природних, соціальних і особистісних чинників, що спонукають дітей відвідувати школу, виконувати вимоги вчителів, включатися у процес навчання, робити зусилля, необхідні для подолання труднощів, реалізовувати в процесі навчання власні схильності, розвивати здібності, брати участь у навчальному спілкуванні тощо). Чи хоче ваша дитина до школи? Наступний тест допоможе з'ясувати відповідь на це питання.         
Пам'ятка батькам першокласників
1. Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із дитиною. Знаходьте радість у спілкуванні з нею. Дайте їй місце в сім'ї. 
2. Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки. 
3. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами і проблемами дитини. 
4. Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити. 
5. Відвідуйте з дитиною театри, організовуйте сімейні екскурсії містом. 
6. Віддайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не вишуканому, дорогому одягу. 
7. Обмежте перегляд телепередач до 30 хвилин на день. 
8. Зверніть увагу на те, що діти дещо знають про секс. Не дайте цій темі домінувати. 
9. Привчайте дітей до самообслуговування і формуйте трудові навички й любов до праці. 
10. Не робіть із дитини лише споживача, нехай вона буде рівноправним членом сім'ї зі своїми правами й обов'язками. 
Меморандум (те, що треба пам'ятати від вашої дитини)
1. Не псуйте мене. Я чудово знаю, що не повинна одержувати все, про що прошу. Я просто перевіряю вас. 
2. Не бійтеся виявляти твердість щодо мене. Я віддаю перевагу цьому. Це дозволяє мені знайти своє місце. 
3. Не застосовуйте силу у стосунках зі мною. Інакше це навчить мене думати, що сила - це єдине, що має значення. Я з розумінням сприйму те, що ви керуватимете мною. 
4. Не давайте обіцянок: може виявитися, що вам не вдасться їх дотримати. Це підірве мою довіру до вас. 
5. Не робіть за мене те, що я можу зробити сама. Інакше я почуватиму себе немовлям, я продовжуватиму вимагати, щоб ви мене обслуговували. 
6. Не робіть мені зауваження в присутності інших людей. Я сприйму ці зауваження, якщо ви говоритимете зі мною наодинці. 
7. Не намагайтесь обговорювати мою поведінку під час конфлікту. Чомусь у цей момент я погано чую і ще гірше ставлюся до можливості порозуміння. Давайте обговоримо цю поведінку трішки пізніше. 
8. Не прискіпуйтесь і не бурчіть. Бо інакше мені доведеться прикинутися глухою, щоб якось захиститися. 
9. Не уникайте моїх прямих і чесних запитань. Інакше ви побачите, що я припинила питати і шукаю цікаву для мене інформацію в іншому місці. 
10. Ніколи не вважайте, що вибачитись переді мною - нижче вашої гідності. 
11. Не дозволяйте моїм страхам збуджувати у вас тривогу, бо інакше я дійсно злякаюсь. Продемонструйте мені мужність. 
12. Не забувайте, що мені необхідні розуміння і підтримка, але немає необхідності говорити вам про це, чи не так? 
13. Ставтеся до мене так, як ви ставитеся до своїх друзів. Тоді я теж буду вашим другом.
Десять "Золотих правил" для батьків

1. Не марнуйте часу дитини.
У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Отже, подбайте, щоб життя дитини не було нудним, одноманітним, безрадісним. Створивши сприятливе середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку.
2. Формуйте самоповагу.
Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним на роботі, при виборі друзів, у сім'ї. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості. Вміння ризикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.
3. Навчіть дитину спілкуватися.
Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків, приязне ставлення до оточуючих, зовнішня привабливість (одяг, манери), можливість спостерігати правильне соціальне спілкування (поведінка батьків, вчителів), висока самооцінка, достатній запас слів, вміння підтримувати розмову.
4. Пильнуйте, щоб дитина не стала "телеманом".
Сидіння перед телевізором гальмує у дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування. "Телемани" швидше реагують, але миттєва реакція, позбавлення осмислення не завжди корисне.
5. Виховуйте відповідальність, порядність
Потрібно не лише пояснювати, добре, а що - погано, а й закріплювати гарні навички. за приклад має слугувати гідна поведінка батьків.
6. Навчити дитину шанувати сім'ю
Добрі стосунки, любов і повага в сім'ї виховують краще за будь-які лекції.
7. Подбайте про гарне оточення
Якщо ви живете на соціально-психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким дружать ваші діти.
8. Будьте вимогливими
Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших, виховуються, як правило, в сім'ях, де до них ставляться високі вимоги. Але не будьте тиранами.
9. Привчайте дитину до праці
Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.
10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.
Нехай вони все перепробують, нехай вчаться на власних помилках, звикають робити щось для інших. Якнайбільше спілкуйтесь з дітьми.
Діти вчаться жити у життя:
Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.
Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.
Якщо дитину висміюють - вона стане замкненою.
Якщо дитина зростає у докорах - вона починає жити з почуттям провини.
Якщо дитина зростає у терпимості - вона вчиться сприймати інших.
Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.
Якщо дитину хвалять - вона вчитья бути вдячною.
Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.
Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.
Якщо дитну підримують - вона вчиться вірити цінувати себе.

Дитячі заповіді для батьків
  • Дорогі батьки, пам´ятайте , що ви самі запросили мене до своєї родини. Колись я залишу батьківську оселю, але доти навчіть мене, будь ласка , мистецтва бути людиною.
  • У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені: що, коли і чому кожен із нас у ньому має робити.
  • Мої рученята ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м´яча.
  • Мої почуття ще недозрілі – прошу, будьте чуйними до моїх потреб.
  • Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене – лише мої вчинки.
  • Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них вчився. Тоді я зможу сам приймати рішення у дорослому житті.
  • Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання відповідно до ваших очікувань.
  • Я вчусь у вас всього: слів, інтонацій, голосу, манер. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене, будь ласка, найкращого. Пам´ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати одне одному.
  • Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.
  • Любі мої, я вас дуже люблю! Покажіть мені, що ви також мене любите.

Основні правила батьківської поведінки в організації навчання

    1. Сприяйте дитячій самостійності. Що самостійнішою буде дитина, то краще вона зможе працювати у школі. Хваліть дитину за самостійні дії.
    2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до самостійних спроб вирішення проблем. Допоможіть їй лише підказками. Не піддавайтесь їй і не робіть за дитину те, що вона здатна виконати і сама.
    3. Дайте своїй дитині працювати над матеріалом удома самостійно.
    4. Визнавайте досягнення дитини. Хваліть, а не докоряйте. Не обмежуйте схвалення критикою: «9 – це, звісно, чудово, але без тих двох помилок могло бути і 12».
    5. Не ставте перед дитиною завищених вимог, вищих, ніж у вчителя.
    6. Будьте зразком для дитини. Вимагайте від неї не більше, ніж від себе. Не примушуйте її читати художню літературу, якщо не читаєте самі.
    7. Говоріть позитивно про школу, вчителів. Якщо ви маєте претензії до вчителів, не варто обговорювати це при дитині.





Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)